Останній дзвоник у стилі Minecraft: як Перша українська школа завершила незабутній навчальний рік

Надворі — початок червня. Вулиця Лаврська тиха і сонячна, як буває тільки в ті дні, коли місто ненадовго видихає. Але за дверима школи — зовсім інша картина. Тут шумно, барвисто і пахне лимонадом.

Минулої п’ятниці відбувся останній дзвоник.

Перша українська школа завершує свій перший повноцінний навчальний рік з офлайн-учнями — з моменту, коли відчинила двері й уперше зустріла дітей наживо. Це маленька, але важлива точка відліку.

Сцена, вірші і шість відмінників

Урочиста частина починається так, як і має починатись — з дітей.

Першокласники виходять на сцену один за одним. Читають вірші — голосно, старанно, з тим особливим виразом обличчя, який буває тільки тоді, коли дуже хочеш не помилитись і дуже хочеш, щоб мама в залі побачила. Зал слухає. Хтось знімає на телефон. Хтось просто дивиться — і посміхається так, як посміхаються тільки на таких святах.

Потім — слово дире

кторки.

— Я хочу привітати в

ас з тим, що ми змогли, — каже вона. — Скажу в найкращих традиціях, як кажуть усі наші президенти, коли вітають з Новим роком — а я вітаю із закінченням навчального року. Цей рік був дуже складним. Можливо, одним із найважчих для освіти. Але ми впорались — тому що були як одна родина. Ви так об'єдналися, так нас підтримували, були такими щирими й люб'язними... Завдяки вам і вашій енергії — ми змогли. Дякую вам за кожну посмішку цього року. За кожне ваше досягнення. За кожен день, який ми провели в цих стінах разом.

Пауза. І потім — з посмішкою:

— І хочу сказати, що нам є чим вас нагородити.

Нагороджують усіх — грамотами, подяками, маленькими подарунками. Кожного учня. Бо тут вважають, що рік, прожитий разом — це вже досягнення, яке варто відзначити.

А ще — окремо — ди

ректорка називає цифру, яка звучить як підсумок року: шість відмінників. У залі — аплодисменти.

Онлайн до свята долучається президентка фундації «Незламна Україна». Її слова:

— Сьогодні ми офіційно завершили навчальний рік 2025–2026. В усіх наших школах пролунав останній дзвоник. Цей рік був досить складним для нас — але з дуже позитивними змінами. І можу сказати: ми дуже класно впорались. Бажаю всім учителям можливості відпочити й набратися сил. Усім дітям — кайфанути від літа і вільного часу. А нам — витримки. Бо попереду дуже багато підготовчої роботи.

Розклад, який розірвали навпіл

Після урочистої частини — інтерактив, який діти явно чекали. Розклад уроків — той самий, що висів цілий рік — урочисто розірвали на шматочки. Під загальний сміх і вигуки. Цей жест символізує, що дзвоник продзвенів. Уроки — скінчились. Літо — почалось.

«Крипер» на шкільному подвір'ї

Далі свято виплескується назовні.

Перше, що впадає в очі — зелені пікселі скрізь. Декорації, костюми, деталі образів. Тема цього року — Minecraft. Не випадково: саме ця гра стала спільною мовою для покоління, яке навчається тут. Мова блоків, пікселів і творчості з нічого.

Діти бігають між станціями. Одні плетуть браслети — зосереджено. Інші сидять у черзі на аквагрим: хтось хоче стати Стівом, хтось — Крипером, хтось просто хоче метелика на щоці. На окремому столі — лимонад власного виробництва.

А в кутку — довга черга до майстра татуювань. Дитячих, звісно. Але серйозних — бо сьогодні всі тут дорослі.

Футболка як літопис

Але найбільше людей — там, де білі футболки. Кожен вчитель одягнув таку на початку свята. Чистий аркуш. І фарби — щоб залишити на ньому те, що хочеться зберегти.

За годину футболки перетворились на щось, що важко назвати просто одягом. На кожній — імена, смайлики, побажання, всередині серця — «Не забувай мене», «Ти найкращий», «Цей рік — назавжди». Це, мабуть, і є найчесніший підручник про дружбу, який тільки існує.

Навчальний рік у цифрах

35 учнів. 18 свят. 11 екскурсій. 2 табори. 22 події.

Але будь-який рік — це не тільки цифри. Це те, що між ними.

Це Шевченко, якого читали на університетській конференції — і танцювальні батли того ж тижня. Це Масниця, День вишиванки й Іван Купала — бо школа без традицій, як кажуть тут, це просто будівля. Це зоопарк і математика, студія «1+1» і Музей книги, благодійні ярмарки і власноруч створений застосунок — FUSAPP, який тепер живе на телефонах учнів і нараховує їм монети за активність, квести і здобутки.

Цей застосунок — окрема історія. Його зробили самі учні разом із учителем інформатики Дмитром Худіяшем. Зі справжньою економікою, аватарами, магазином і механікою обміну. У рік, коли багато шкіл ледве встигали закрити програму, тут створили актуальний проєкт.

Ті, хто допомагали учням отримати знання

Перш ніж говорити про дітей — тут зупиняються й говорять про інших.

Про вчителів, які були на зв'язку навіть тоді, коли самим було важко. Про психолога, яка тримала емоційний баланс усієї школи в рік, коли тривоги ставали все довшими, а новини — все важчими. Про адміністрацію, яка вирішувала десятки питань щодня — і не показувала втоми. Про кожного, хто щоранку відчиняв двері — попри все.

Цей рік не був простим. Він не міг бути простим — для країни, для міста, для школи на вулиці Лаврській, поряд із Лаврою, яку цієї весни теж торкнулась війна.

Але він був теплим. І це — вибір, який робили люди щодня.

Перший — і вже незабутній

Є щось особливе в тому, що цей рік — перший. Перший повноцінний офлайн-рік у стінах школи, де діти нарешті прийшли створювати неймовірні речі та дізнаватися про цей світ краще.

Перший рік, коли вчителі побачили, як їхні учні ростуть на перервах, під час екскурсій і свят. Коли дружба між дітьми стала справжньою — тією, що залишає сліди на білих футболках.

Таких років не забувають. Ні діти. Ні вчителі. Ні школа.

Танці, квести — і додому

Свято завершується так, як і має завершуватись дитяче свято — гучно й у русі. Аніматори запускають квести, діти носяться між станціями, хтось танцює, хтось вже втомився і просто щасливо лежить на траві.

Поступово свято стихає. Діти не поспішають розходитись. Хтось допиває лимонад, хтось ще дописує щось на чужій футболці, хтось просто стоїть і дивиться навколо — ніби намагається запам'ятати.

Попереду — літо з табором «Місто дітей». А у вересні — нові знання, нові зошити, новий навчальний рік 2026/2027.

Але сьогодні — ще тут. Разом цей рік став першим, особливим, незабутнім.

Перша українська школа — набір на 2026/2027 навчальний рік відкрито.