«Той, хто не цікавиться технологіями, — пасивний глядач чужого майбутнього» Інтерв'ю з учителем інформатики Дмитром Худіяшем
Дмитре, що привело вас у педагогіку? Адже ви ще й практикуючий програміст.
Це, мабуть, і є найцікавіша частина моєї історії. Програмістом я став лише шість років тому — і це досить пізно, як на мірки IT. До того інформатика мене абсолютно не цікавила. Зараз я розумію чому: коли я сам навчався в школі, цей предмет викладався без жодного ентузіазму. Не було зрозуміло навіщо це потрібно — ні нам, ні, здається, самим учителям.
І от я думаю: якби хтось зацікавив мене технологіями ще тоді, я був би фахівцем набагато вищого рівня вже зараз. Це і є моя місія — культивувати в дітях цікавість до технологій і давати їм розуміння, які величезні можливості вони відкривають.
Ви навчались на перекладача англійської мови. Здавалося б — далеко від IT. Як це вплинуло на вашу кар'єру?
Насправді — дуже позитивно, і я вдячний цьому. Знання англійської дало мені прямий доступ до першоджерел: англомовних відеоуроків, книг, курсів. Я міг вчитися з найкращих матеріалів у світі без жодних мовних бар'єрів. Завдяки цьому досить швидко став сильним спеціалістом.
На уроках я також намагаюся передати цю звичку — регулярно дублюю терміни англійською. Адже реальна IT-сфера повністю англомовна, і чим раніше діти це засвоять, тим легше їм буде.
Перша українська школа — ваш перший досвід роботи з дітьми. Як вам вдалося так швидко отримати результат?
Так, це справді мій перший досвід — і, чесно кажучи, він перевершив мої очікування. Вже разом із учнями ми створили повноцінний мотиваційний застосунок для всієї школи — FUSAPP.
Це навчальний проєкт з реальним використанням. У застосунку є система монет, які вчителі нараховують учням за активність і здобутки на уроках. Є квести — як для цілого класу, так і для окремих учнів. Кожен учень має власного аватара у стилі Minecraft, якого можна вдягати в різні скіни, аксесуари, облаштовувати для нього кімнату — і все це купується в магазині за зароблені монети. Ще є механіка обміну: учні можуть торгуватись між собою, обмінюватись речами та монетами.
Для мене це найкращий доказ того, що діти здатні на набагато більше, ніж ми іноді думаємо.
Чому, на вашу думку, інформатика — це важливий шкільний предмет?
Тому що інформаційні технології без перебільшення правлять сучасним світом. Вони диктують умови розвитку світової економіки і визначають наше повсякденне життя.
Я бачу це так: люди, які цікавляться технологіями, — будують майбутнє. А ті, хто не цікавляться, — залишаються споживачами: пасивними глядачами чужих рішень і коротких відео в соцмережах. Я хочу, щоб мої учні були серед перших.
І наостанок — яку пораду ви б дали учням Першої української школи?
Одну просту, але дуже потужну: намагайтеся розбиратися, як працюють речі навколо вас. Побачили щось цікаве — зупиніться і запитайте себе: «А як ця штука взагалі працює?»
Це питання — початок усього. Воно завело мене дуже далеко. І вас заведе теж.
Дмитро Худіяш — учитель інформатики Першої української школи, програміст-практик із шестирічним досвідом у IT.
